причинять боль

1) (физическая боль) біль (р. болю) (м. р.), болість (р. -лісти). [Се був біль, тягучий, фізичний біль. Рябко одскакує й вищить од болісти];

2) (болезнь) біль (м. р.) (р. болю), болі (мн.). [Зубний біль. Вона видужала з породових болів];

3) (душевное страданье, скорбь) біль (м. р.) (р. болю), болість (р. -ти), болещі, боління, жаль (м. р.). [Минув час, затих біль. Свої болі - пусте, світове горе велике. Навіщо радощі й боління? В мене серце задрижало з болещів]. С болью - болізно. [Тихо і болізно вимовляє поет (Л. Укр.)]. От боли - з болю. Крик боли - боліз[с]ний гук, крик. [Знову лунає болізний гук]. Полный боли - боліз[с]ний, болючий. [Болізний стогін]. Причинять, и причинить боль кому - боліти (сов. заболіти) кого, болю завдавати, (сов. завдати) кому, вражати, (сов. вразити) кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коц.). І сміх той - його заболів (Л. Укр.). Вразив моє серце. Їй хотілося вразити поглядом дочку, але не вдалося].

* * *

причинить что заподіювати, заподіяти, діяти, удіяти що, чинити, учиняти, учинити що, спричиняти и -чинювати, спричинити що, спричинятися и -чинюватися, спричинитися до чого; (доставлять, приносить) завдавати, завдати кому чого и що. [Що я заподіяв оцим людям, - твоїм людям, - за що мене судять? (Шевч.). Краще кривду вже терпіти, ніж самим її чинити (Грінч.). Завдала ти мені великої турботи. Любов ті рани завдавала (Куліш). Мати найбільше любить ту дитину, що більше слабувала, більше ночей безсонних їй спричинила (М. Левиц.)]. -нить вред кому - удіяти, заподіяти, учинити шкоду кому, пошкодити кому. [І людська злість та неправда не вдіє мені ніякої шкоди (Неч.-Лев.). Замість щоб зробити велику користь, «Крашанка» вчинила тільки шкоду (Грінч.)]. -нить зло, несчастье - учинити зло, нещастя, заподіяти, вдіяти зло, лихо и зле, лихе кому, завдати (накоїти) лиха (безголов'я) кому. [Ніколи зла я не вчинив-би їй (Грінч.). Скільки вам зла я вчинила (Грінч.). Ні, ні, Господь не заподіє злого! (Куліш). А що він кому лихого заподіяв (Кониськ.) Вам лихо вдіяти? (Самійл.). Я не знаю, хто їй лихо заподіяв (Шевч.). Не золотом те лихо оплатити, що завдали ви нам (Грінч.). Музо богине! Співай нам про гнів Пелієнка Ахилла, згубний которий сто сот безголов'я Ахейцям накоїв (Ніщинськ.). Дуже багато Ахейцям лиха накоїв (Самійл.)]. -нить кому много хлопот, беспокойства - завдати, заподіяти, наробити кому багато клопоту, турбот. [Мало тобі того клопоту і сорому, що досі нам заподіяла ? (Кониськ.)]. -нять затруднения - чинити труднощі кому, ставити труднощі кому и перед ким, завдавати кому труднощів. -нять, -нить печаль, скорбь, горе, огорчения, неприятности, страдания кому - завдавати, завдати жалю, журби, туги, скорботи, горя, прикростей, страждання кому, завгорювати, завгорити кому; срв. Огорчение, Огорчать. [Цим ми йому не завгоримо і його не навчимо, але нехай знає, що вовк ловить, але й вовка ловлять (Неч.-Лев.)]. -нять муку, муки - завдавати муку, муки кому. [Хіба то я завдав їм муку? (Л. Укр.). Найгірші особисті муки, які завдає розлука з усім, що серцю любе (Єфр.)]. Это -няло боль, страдания кому - це боліло кого. [Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. -нить обиду кому - заподіяти, вчинити кривду кому, скривдити кого. -нить убыток, ущерб, урон кому - наробити втрати (збитків кому, призвести до втрати кого. Война -няет большие бедствия - війна призводить до великого лиха, війна діє, спричинює багато лиха. Это может -нить взрыв - це може спричинити вибух, призвести до вибуху. Причинённый - заподіяний, удіяний, учинений, спричинений, завданий кому. -ться -

1) заподіюватися, бути заподіяним, діятися, бути вдіяним, чинитися, бути учиненим, завдаватися, бути завданим кому, чому;

2) (безл.: приключиться) заподіятися, статися, зробитися, учинитися. Что тебе -лось? - що тобі сталося? що тобі зробилося?

* * *

несов.; сов. - причин`ить

мучивать

1) мучити, (терзать, истязать) катувати, мордувати, рвати, (подвергать мучениям) брати на муки, (предавать мучениям) давати (завдавати, віддавати) на муки; (томить) морити, томити, нудити кого; (причинять боль кому) завдавати кому болю, боліти кого; (изнурять) виснажувати, знесилювати кого. [Не мучте ви так його (Грінч.). Колись били-катували, посторонками в'язали (Пісня). Катувала, мордувала, та не помагало (Шевч.). Важке питання - воно мене мордує, не дає мені спокою (Н.-Лев.). Не рвися, люба, і не рви мене (Л. Укр.). Казала, що підеш за мене, то не мори мене (Квітка). Своє серденько томлю (Грінч. III). Сюди блудить, туди блудить, під собою коня нудить (Пісня). Били мене, били, на муки давали (Голов.). Зневага до її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. Мысль, совесть -чит - думка, сумління (совість) мучить (гризе). [Гризе мене одна думка (Г. Барв.). Совість не дає мені спокою, гризе мене і день, і ніч (Сторож.)]. -чить тяжко - мучити тяжко (великою мукою). [Мучили її великою мукою, закували в тяжкі кайдани (Грінч.)]. Что лошадь -чишь? - нащо коня мордуєш? Беды -чат, уму учат - біда докучить, та розуму научить (Приказка). Что -чит, то и учит - мука - найкраща наука. Дело учит и -чит, и кормит - робота як намордує, то й навчить, нагодує. Его -чит голод, жажда, болезнь - його мучить (томить, в'ялить, сушить) голод, спрага, хвороба (недуга);

2) докучати, настирливо домагатися.

* * *

натирывать, натереть

1) чего - натирати, натерти, (о мног.) понатирати чого. [Знайшла ріпу, натерла на тертушку (Мирний)];

2) кого, что чем (покрывать слоем чего-л.) - натирати, натерти, (о мног.) понатирати кого, що чим; (больного) витирати, витерти (хворого, слабого). [Натри мені бік шпигинаром (Київщ.). Натерла підлогу мастикою (Київ)];

3) что (продолжительным трением) - натирати, натерти, (о мног.) понатирати що; (саднить) намулювати и намуляти, намуляти и (зап.) намулити, нашмуглювати, нашмугляти, о(б)шмуглювати, о(б)шмугляти, нашмульгувати, нашмульгати, обшмульгувати, обшмульгати, нашморгувати, нашморгати що, (утомлять работой) натруджувати, натрудити, (о мног.) понамулювати, помуля[и]ти, понашмуглювати, понашмульгувати, понашморгувати, понатруджувати и т. п. що. [Матірка з десятки (грубое полотно) натирає тіло до розчосу (Мирний). Машкара намуляла мені вже добре щоки (Н.- Лев.). Мені паляниці (в торбині) намуляли плечі (Тесл.). Мотуз ошмугляв молодеє тіло (Н.- Лев.). Кайдани тіло обшмульгали (Дума). Хоч ніжку натрудив (голуб), одначе вирвався і полетів (Глібів)]. -реть бока, перен. - обтертися, обговтатися, вигладитися, (наловчиться) наламатися и наломитися, (вульг.) насобачитися. Натёртый -

1) натертий; понатираний;

2) натертий, понатираний; витертий;

3) натертий, понатираний; намуля[е]ний, о(б)шмугляний, обшмульганий, нашморганий, натруджений, понамулюваний, помуля[е]ний, пообшмуглюваний, пообшмульгуваний, понашморгуваний, пошморганий, понатруджуваний. -ться -

1) натиратися, натертися, понатиратися; бути натираним, натертим, понатираним и т. п. [Руки-б йому перецілувала, а більш, де пошморгані залізом (Квітка)];

2) (наловчиться, сов.) - см. Навастривать (-рить к чему руку). Он в людях -тёрся - між людьми він обтерся; см. выше -реть бока;

3) (вдоволь, сов.) - а) натертися, попотерти (досхочу), (о мног.) понатиратися; б) натертися, попотертися (досхочу), (о мног.) понатиратися и т. п.; срв. Тереть, -ся.

* * *

несов.; сов. - натер`еть

1) натира́ти, нате́рти -тру́, -тре́ш и мног. понатира́ти; (измель-, чить некоторое количество) утира́ти, уте́рти

2) (причинять боль, повреждать трением) наму́лювати, -люю, -люєш, наму́ляти и наму́лити и мног. пому́ляти и пому́лити и понаму́лювати, натира́ти, нате́рти и мног. понатира́ти; ( наминать) намина́ти, нам'я́ти, -мну́, -мне́ш и мног. понамина́ти; (сов.: до ссадин) диал. пошмугля́ти, пошмо́ргати

поколоть колоти, поколоти, сколоти, наколоти, шпигати, пошпигати, штрикати, поштрикати, поштиркати кого. В боку -вает - у боку коле, шпигає, пошпигує. -лоть ногу - наколоти ногу; сколоти ногу. Поколотый - поколотий, сколотий, поколений, поштриканий, поштирканий, пошпиганий. -ный палец - сколотий палець. Весь труп -лот ножом - увесь труп поколотий (поштриканий) ножем.

* * *

1) (наносить раны, причинять боль) уража́ти, ра́нити

2) ( говорить язвительно) говори́ти уї́дливо (ущи́пливо), шпига́ти [слова́ми], уража́ти, жа́лити, щипа́ти

баливать

1) (быть больным) слабувати на що, х(в)орувати на що, нездужати на що, боліти, недугувати на що, недужати, хиріти, хворіти, кволіти, лежати на що;

2) (обычно о частях тела, в перен. смысле о душе и сердце) боліти кого що. [Болить мене головонька = у меня болит голова. Татка очі болять = у отца болят глаза. Не боли ти, душе, від турботи спочинь! (Сам.)];

3) (печаловаться, болеть сердцем о ком, заботиться) боліти чим, за ким, уболівати за ким, побиватися. [Боліти долею свого краю і народу. Мати боліє за сином. Вболіває за сином. Мати за дітьми да побивається];

4) (причинять кому боль) боліти кого що. [Його болять нещастя України (Фр.). Те вікно його боліло (Коц.) = это окно причиняло ему боль. І сміх той його заболів (Л. Укр.)].

* * *

1) хворіти, слабува́ти, слабі́ти, незду́жати; недугува́ти, неду́жати; диал. хворува́ти, хорува́ти

2) перен. уболіва́ти

жаль (-лю), смуток (-тку), скорбота, гризота, прикрість (-рости). Причинять -ния кому - завдавати кому прикростей (жалю, туги, скорботи), чинити кому прикрості, робити кому гризоту. [Та не роби гризоти, моєму серденьку скорботи].

* * *